Ознаки подагри. Чому болять суглоби при подагрі
Подагра – хвороба королів в минулому і сучасних чоловіків, які «захоплюються» м’ясом, пивом і кавою. Чому при подагрі часто страждають суглоби великих пальців ніг? Чому виникає біль при подагрі – і чи існує лікування?
Мало яке захворювання має настільки ж вражаючий історичний бекграунд, як подагра. З часів античності цю хворобу пов’язували (небезпідставно) з нестриманістю у вживанні алкоголю і їжі, доступної лише багатіям і сильним світу цього, і навіть іменували “королівської хворобою”. А після того як в 1739 році месьє Ежен Мушрон опублікував брошуру “Про благородну подагру та супроводжуючі її чесноти”, репутація захворювання, можна сказати, піднеслася до небес. Хто не бажав опинитися в одному ряду з монархами, видатними полководцями, вченими, митцями?
Подагра отримала ім’я завдяки легендарному Гіппократу: саме він вперше описав її клінічні симптоми як гострий біль в області великого пальця стопи. Дослівно з грецької слово “подагра” перекладається як “нога в капкані” (podis – нога, agra – капкан).
асправді подагра вражає будь-які суглоби: пальців, ліктів, колін, ступень. Але найбільш уразливі плюсне-фалангові суглоби великих пальців ніг. Чому? Вони розташовані найдалі від серця. На ділі це означає, що системі кровообігу складніше видаляти продукти життєдіяльності з цих суглобів, ніж з інших.
В даний час в розвинених країнах світу на подагру страждають до 3% дорослих громадян. За останні 20 років показники захворюваності збільшилися в 2 рази. Виною тому рясне і нездорове харчування, яке в наш час стало доступно для широкого загалу населення.
Подагра: що це за хвороба?
За сучасними уявленнями, подагра – хронічне захворювання, пов’язане з порушенням обміну речовин. Надлишок солей сечової кислоти (вони мають форму гострих голчастих кристалів) випадають в навколосуглобові тканини, запускаючи гостру запальну реакцію.
Основні джерела солей сечової кислоти (уратів) – їжа, багата пуриновими сполуками. У їх числі: м’ясні делікатеси, сири, чай, кава, алкоголь (особливо пиво). Втім, небезпеку несе і надлишок ЗСЖ-продуктів, таких як щавель, шпинат, інжир, малина, бобові та навіть кольорова капуста.
Жінки хворіють на подагру в 20 разів рідше, ніж чоловіки. Пік захворюваності припадає на другу половину життя (у жінок – після настання менопаузи).
Додаткові фактори-тригери, які сприятимуть розвитку і загострення подагри:
- травми різного походження, в тому числі і мікротравми стоп через нефізіологічне, вузьке взуття;
- прийом медикаментів, що сприяють гіперурикемії (підвищення уратів в крові).
Подагричний артрит нерідко плутають з остеоартритом. Основна симптоматична відмінність – в характері хворобливих відчуттів. Напад подагри буває раптовим і дуже сильним. Нерідко хворий прокидається посеред ночі від нестерпного болю.
У свою чергу остеоартрит характерний повільним наростанням нападу, хронічним болем, посиленням дискомфорту після ходьби або бігу.
Для фінальної постановки діагнозу необхідна лабораторна діагностика. Підвищений рівень сечової кислоти – аргумент “на користь” подагри.
Якими можуть бути болі при подагрі
Подагра сильно погіршує якість життя. Характерний приклад знаменитого актора Джареда Лето. Він в буквальному сенсі слова “заробив” подагру на знімальному майданчику, коли йому довелося екстрено набрати 30 кілограмів для ролі в картині “Глава 27”. Дієта, побудована на біфштексах з пивом, очікувано коштувала здоров’я. На час актор навіть пересів в інвалідний візок – настільки нестерпним був біль.
Якщо подагру не лікувати, з часом відбудуться незворотні зміни в суглобі великого пальця. У запущених випадках він може бути так зношений, що буде потрібно оперативне втручання. Крім того, навколо хворого суглоба формуються так звані подагричні “тофуси” – мішкоподібні вузлові утворення розміром від кількох міліметрів до 2 см.
Який лікар лікує подагру?
У боротьбі з “королівською болячкою” важливий комплексний підхід. Лікар-ревматолог формує програму лікування, завдання – усунути умови для прогресування патологічного процесу. Вона включає в себе специфічну дієту і прийом препаратів, що підтримують рівень сечової кислоти в межах норми. Лікар-подолог (фахівець по стопі) займається реабілітацією пацієнта, спрямовану на зниження навантаження на хворі суглоби ніг. Зокрема, важливим елементом відновлення є ортезотерапія. Індивідуально виготовлені устілки перерозподіляють навантаження на весь опорно-руховий апарат, запобігаючи прогресування патологій, деформацій і руйнувань. Причому мова йде не тільки про суглоби, уражені подагричним артритом. Людська стопа – унікально налаштований механізм. Навіть незначне зміщення в одному з 33 її суглобів може спочатку ніяк не проявлятися, а через місяці привести до сильних навантажувальних болей у всій скелетно-м’язовій системі.
Мета ортезу “повного контакту” не “скувати” стопу в умовно правильному положенні, а, перерозподіливши навантаження, оптимізувати біомеханіку всього руху, знижуючи больові відчуття. Як правило, після 2-3 тижнів користування лікар коригує ортез за допомогою функціональних клинів.
Яке взуття носити при подагрі
Підбір зручного, фізіологічного взуття – ще один важливий елемент лікування подагри і профілактики ускладнень. Взуття має відповідати таким вимогам:
- комфортний широкий мис (це особливо критично при наявності подагричних тофусів);
- формостійкий задник і достатня фіксація на нозі;
- гнучка підошва, яка сприяє природному перекату стопи;
- наявність невеликого каблука (2 см) або різниця в товщині підошви під п’ятою і переднім відділом;
- змінна устілка, яку при необхідності можна замінити на лікувальний ортез.
- нарешті, головний критерій для ідеальної взуття – вона не повинна заважати стопі правильно рухатися.
Жити на широку ногу
Вираз “жити на широку ногу”, за деякими відомостями, з’явилося завдяки “благородному подагрику” – королю Англії Генріху II Плантагенет (XII ст.). Придворний швець виготовив королю “ексклюзивну” пару зручних черевиків з широким носом.
Не варто сумніватися – буквально через день в шевських майстерень вишикувалися черги з тих, хто бажав уподібнитися середньовічному “інфлюенсеру”. Той, однак, не забарився видати указ, що регламентував розміри башмачних носів. За величиною взуття стало можливо безпомилково визначити положення людини в суспільстві. Про людей c достатком так і говорили: “Живе на широку ногу!”.